В зажурі заплакані осені очі,
Засипані листом стежини холодної ночі.
Геть зівяли пелюстки у вишневої мальви,
Пише осінь величні картини,накладаючи золота барви.
На пожовклім листку від дощу заблистіла сльозина,
Янтарем дорогим загорілась в долині шипшина.
Не вміщає мій зір всю побачену жовту красу...
Боже мій,як не скласти подяку Тобі в цю пору?!
Як не скласти хвалу тим Невтомним Рукам за чудові малюнки,
За заповненні ниви зерном,за плодові осінні дарунки.
Боже мій,як не стати за щедрість Твою навколішки,
І від серця принести подяку в молитві хоч трішки.
Вітер пісню прощальну шепоче в садочку,
Осінь золотом пише на пожовклім листочку.
В кожну гілку багрянцем вдихне,всю травинку розпише,
Під картиною авторство небо імя Великого Бога підпише.
Прочитано 11983 раза. Голосов 5. Средняя оценка: 4,8
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Ангел. - Артур Арапов За корректуру и верстку "Ангела" http://lito.ru///avtor.php/ar-arapov?uname=ar-arapov
Спасибо Михаилу Майгелю: http://lito.ru/avtor/mmigel
Поэзия : Я не стыжусь распятого Христа. - Valentina Prokofjeva « Я должен и Еллинам и варварам, мудрецам и невеждам.
Итак, что до меня, я готов благовествовать и вам, находящимся в Риме.
Ибо я не стыжусь благовествования Христова, потому что оно есть сила Божия ко спасению всякому верующему, во-первых, Иудею, потом и Еллину.
В нем открывается правда Божия от веры в веру, как написано: праведный верою жив будет.
Ибо открывается гнев Божий с неба на всякое нечестие и неправду человеков, подавляющих истину неправдою.» (Рим.1:14-18)
